ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ

БАБЯР АЛЛА АНДРІЇВНА

Місце проходження практики – Великоберезнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Я, Бабяр Алла Андріївна, студентка 4 курсу проходила практику в 1 класі з інклюзивним навчанням, класним керівником якого є Куліш Людмила Василівна. Практика була організована на високому рівні тому, що в школі були всі умови, для успішного її проходження. Школа повністю забезпечена необхідними обладнаннями, кожен клас має технічні засоби навчання, а саме телевізор, комп`ютер, магнітофон.

Мене зовсім не налякало те, що це клас з інклюзивним навчанням тому, що спільне навчання звичайних малят і дітей із вадами допомагає вчителям краще усвідомити ефективність різних педагогічних підходів, дізнатися про сильні риси та специфічні потреби кожної дитини. Адже набула певного досвіду організації інклюзивного навчання у стінах Рівненського державного гуманітарного університету на педагогічному факультеті у процесі вивчення навчальної дисципліни «Основи інклюзивної педагогіки»

В нашій школі це був клас з гіперактивним учнем, на гіперактивність якого вчителі вже навіть не скаржилися, настільки вона очевидна і стомлююча для них. Худенький, дуже рухливий, він у момент перетворює парту в купу-сміття. Урок тільки почався, але йому вже не терпиться, він починає щось будувати з шкільного приладдя. Здається, що дуже захоплений цим, але коли вчитель ставить йому запитання відповідає не замислюючись, вірно і швидко. На заклик вчителя щось зробити, він лише через кілька хвилин починає виконувати потрібне. Під час перерви він без зупину бігає все на своєму столі, він скидає на підлогу. Протягом уроку учитель дає завдання, яке, як здавалося, хлопчик не чує, тому що захоплений чимось іншим. Але, з’ясовується, що він все зрозумів, тому що швидко починає виконувати завдання. Закінчивши за декілька секунд, він починає гратися.

У класі також працював асистент, вони з вчителем працювали в тандемі. Однак вчитель більше працював на загал, але при цьому давав рекомендації та корегував процес навчання дитини з інклюзією. Тобто, надавав допомогу асистенту, щоб дитина з особливими потребами не відставала від звичайних дітей. Часто трапляється, що здорові діти можуть принижувати дітей з порушеннями, але вчитель правильно організувала клас і таких проблем не виникало.

З гіперактивністю школяра не так просто впоратися, але я намагалася застосовувати різні методи заохочення, використовувала нетрадиційні форм роботи (наприклад, можливості вибрати тваринку, яку діти будуть виготовляти на уроці), змінювала види діяльності залежно від стомлюваності учня, реалізувала рухові потреби дитини (давала доручення, які вимагають рухової активності, як-от: роздати папір, стерти з дошки, показати на дошці указкою етапи роботи), уникала категоричних заборон.

Правила поведінки, які я пропонувала дитині, були простими, зрозумілими і цілеспрямованими, передбачати певний час на їх виконання. Я йому пояснювала, що за гарну поведінку він отримає заохочення, нагороду. Навпаки, невиконання правил спричинить за собою санкцію (тимчасове скасування привабливих для дитини занять).

Моє ставлення до професії вчителя значно змінилось після проходження практики в інклюзивному класі. Ця професія є набагато важчою та відповідальнішою, ніж я собі уявляла, але все таки це не позбавило в мене бажання стати вчителем. Організація практики мене цілком влаштовувала, але хотілося б, щоб вона тривала трохи довше і вчителі нам більше довіряли.

Я отримала задоволення від цієї роботи, хоча було і трохи важко, але спілкування з дітьми це завжди задоволення. Значних труднощів не виникало, але якщо було щось не зрозуміло Людмила Василівна допомагала та підказувала як правильно вчинити у певній ситуації, адже робота в інклюзивному класі має свою специфіку.

МИХАЛЬЧУК КАТЕРИНА ІГОРІВНА

Я, студентка 3 курсу, РДГУ Михальчук Катерина Ігорівна, проходила педагогічну практику у 2017 році в одній зі шкіл міста Рівного. Була закріплена за класом, в якому навчалася дитина з особливими освітніми потребами до навчання.

Проходячи практику, я вела спостереження за учнями класу, під час уроків, перерв, походів в музей та екскурсій. Дитина вільно себе почуває серед однолітків та в шкільному колективі в загальному, так як вчитель створив комфортну психологічну атмосферу в класі.

За час навчання хлопчик виявив середній рівень знань, деякі предмети даються йому важче (читання, трудове навчання). Він старанно і акуратно виконує завдання. Може самостійно використовувати вивчений матеріал на уроці.

Пізнавальні інтереси в навчальній сфері сформовано недостатньо, тому хлопчик іноді буває на уроках пасивним і неуважним, йому часто потрібна організовуюча допомога у вигляді навідних запитань, підказок. Проте, учень демонструє високу пізнавальну активність під час виконання завдань за наочним зразком, при його відсутності виявляє деякі труднощі. Пам’ять хлопчика характеризується зниженням продуктивності на перших спробах запам’ятовування, переважає зорова пам’ять над словесною.

Проявляє інтерес до спортивної діяльності. Має друзів у класі, він не є конфліктною дитиною, я помітила, що він дуже добрий і хороший учень, тривожну та агресивну поведінку не виявляє. Загальне ставлення учня до школи позитивне.

Батьки приділяють багато уваги вихованню дитини відповідно до її індивідуально-вікових особливостей, цікавляться навчальними досягненнями учня та створюють належні умови для їх покращення.

Підводячи висновок даного спостереження можу сказати, що під час здійснення навчально-виховного процесу педагоги, які працюють в класі з особливими дітьми, застосовують особистісно-орієнтовані методи навчання, організовують навчальний процес з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей; налагоджена співпраця з батьками, які беруть активну участь у вихованні дітей.